На упаковці йогурту написано «живі культури», на банці харчової добавки — «10 мільярдів пробіотичних бактерій», а поруч продається комплекс із пребіотиками та постбіотиками для підтримки мікробіому. Назви схожі, обіцянки теж: краще травлення, міцніший імунітет, менше здуття та здоровіша мікрофлора. Але за цими словами стоять різні речовини, механізми дії та рівні наукових доказів.
Пребіотик не є живою бактерією. Пробіотик не обов’язково назавжди оселяється в кишечнику. А постбіотик — це не просто будь-який продукт життєдіяльності мікроорганізмів. Через плутанину між поняттями легко купити добавку, яка не відповідає реальній потребі, або відмовитися від звичайних продуктів на користь складного комплексу з привабливою етикеткою.
Щоб розібратися в темі, важливо зрозуміти три питання: що саме потрапляє в організм, як воно взаємодіє з мікроорганізмами та чи доведено користь конкретного продукту для людини. Адже вплив на мікробіом сам по собі ще не означає поліпшення здоров’я.
Три схожі назви, але принципово різні механізми
Найпростіше розрізняти ці поняття за тим, що саме людина отримує з їжею або препаратом.
Пребіотики — це речовини, які вибірково використовуються мікроорганізмами організму та завдяки цьому приносять користь здоров’ю.
Пробіотики — живі мікроорганізми, які в достатній кількості забезпечують доведену користь для здоров’я.
Постбіотики — спеціальні препарати з неживих мікроорганізмів або їхніх компонентів, для яких підтверджено корисний вплив.
Ці визначення відповідають науковим консенсусам International Scientific Association for Probiotics and Prebiotics (ISAPP). Асоціація об’єднує дослідників мікробіології, харчування та гастроентерології й допомагає розмежовувати терміни, які часто використовують надто вільно.
| Ознака | Пребіотики | Пробіотики | Постбіотики |
|---|---|---|---|
| Що це | Субстрати для вибіркового використання мікроорганізмами | Живі мікроорганізми | Препарати неживих мікроорганізмів або їхніх компонентів |
| Чи повинні містити живі бактерії | Ні | Так, живі мікроорганізми обов’язкові | Ні, основа препарату нежива |
| Як можуть діяти | Через використання субстрату певними мікробами | Через дію живих штамів та їхню взаємодію з організмом | Через компоненти інактивованих клітин та пов’язані з ними механізми |
| Приклади | Інулін, деякі фрукто- й галактоолігосахариди | Окремі досліджені штами бактерій і дріжджів | Спеціально виготовлені та досліджені інактивовані мікробні препарати |
| Що обов’язково для наукового визначення | Доведена користь через вибіркове використання мікробами | Життєздатність, достатня кількість і користь | Інактивована мікробна основа та підтверджена користь |
Важлива спільна риса всіх трьох категорій — користь має бути обґрунтованою, а не лише заявленою виробником. Якщо певна речовина змінює склад мікробіоти в лабораторному експерименті, цього ще недостатньо, щоб автоматично назвати її корисним пребіотиком, пробіотиком або постбіотиком для людини.
Спочатку варто зрозуміти, з ким саме вони взаємодіють
Кишківник населений величезною кількістю мікроорганізмів. Серед них є бактерії, археї, гриби, віруси та інші представники складної мікробної екосистеми.
Сукупність мікроорганізмів, які населяють певне середовище, називають мікробіотою. Поняття мікробіому ширше й залежно від наукового контексту охоплює також їхній генетичний матеріал та умови взаємодії з навколишнім середовищем.
Кишкова мікробіота бере участь у перетворенні компонентів їжі, які не повністю розщеплюються ферментами людини. Мікроорганізми можуть утворювати біологічно активні сполуки, взаємодіяти з імунними механізмами та впливати на властивості кишкового середовища.
Але ідея «хороші бактерії проти поганих» надто спрощує ситуацію. Один і той самий мікроорганізм може поводитися по-різному залежно від умов, сусідніх видів, стану організму та доступних поживних речовин.
Не існує єдиного ідеального складу кишкового мікробіому, однакового для всіх здорових людей. Його характеристики залежать від віку, харчування, медикаментів, перенесених захворювань та багатьох інших чинників.
Саме тому мета харчування не повинна зводитися до механічного збільшення кількості певного виду бактерій. Значення мають функції мікробних спільнот, їхні взаємодії та реальний стан здоров’я людини.
Пребіотики: не бактерії, а субстрати для їхньої роботи
Слово «пребіотик» часто пояснюють як «їжа для корисних бактерій». Це зручне побутове порівняння, проте воно потребує уточнення.
За науковим визначенням ISAPP, пребіотик — субстрат, який вибірково використовується мікроорганізмами організму та завдяки цьому забезпечує користь здоров’ю.
Тут важливі дві частини. Речовина має використовуватися певними мікроорганізмами, а цей процес повинен бути пов’язаний із підтвердженим позитивним ефектом.
Не кожен компонент їжі, який здатний ферментуватися бактеріями, автоматично відповідає такому визначенню.
Інулін, ФОС і ГОС — найбільш відомі приклади
Серед добре досліджених пребіотичних речовин часто згадують інулін, фруктоолігосахариди (ФОС) і галактоолігосахариди (ГОС).
Інулін і певні фруктани містяться в деяких рослинних продуктах. Галактоолігосахариди можуть входити до складу спеціально створених харчових продуктів і добавок.
Ці речовини не перетравлюються так само, як звичайний цукор. Вони можуть надходити до відділів кишечника, де стають субстратами для мікробного метаболізму.
Вибіркове використання таких субстратів здатне змінювати активність певних мікроорганізмів, зокрема окремих представників роду Bifidobacterium.
Однак збільшення частки певних бактерій не слід автоматично прирівнювати до лікування захворювання. Значення мають тип речовини, її кількість, вихідні характеристики мікробіоти та показники здоров’я, які оцінювали в дослідженні.
У яких продуктах можна знайти пребіотичні компоненти
Певні фруктани та інші речовини з пребіотичними властивостями містяться у звичайних продуктах:
- цибулі та часнику;
- цибулі-пореї;
- спаржі;
- корені цикорію;
- топінамбурі;
- пшениці та деяких інших зернових;
- окремих рослинних продуктах, що містять відповідні олігосахариди.
Деякі зелені банани та крохмалисті продукти також містять компоненти, які ферментуються мікробіотою. Проте резистентний крохмаль і пребіотик — не повністю тотожні поняття. Пребіотичні властивості конкретного субстрату потребують належного підтвердження.
Важливо також не намагатися визначити «пребіотичність» усього продукту одним словом. Наприклад, цибуля одночасно містить воду, різні вуглеводи, рослинні сполуки й харчові волокна. Її значення для раціону не обмежується лише наявністю фруктанів.
Чому не вся клітковина є пребіотиком
Харчова клітковина — велика група речовин, які не перетравлюються звичайними ферментами тонкого кишечника. Частина утримує воду, інша збільшує об’єм кишкового вмісту, деякі волокна можуть утворювати в’язкі структури або ферментуватися мікроорганізмами.
Але для класифікації як пребіотика потрібна не просто наявність волокон або здатність до ферментації. Потрібен визначений механізм вибіркового використання мікроорганізмами та підтверджена користь здоров’ю.
Наприклад, нерозчинні волокна можуть допомагати підтримувати нормальну роботу кишечника завдяки фізичним властивостям, навіть якщо вони не відповідають визначенню пребіотика.
Тому продукти з найбільшим вмістом клітковини не обов’язково є найбільш концентрованими джерелами саме пребіотиків. Різні харчові волокна виконують різні функції.
Чому після пребіотиків іноді здуває живіт
Коли бактерії ферментують певні вуглеводи, можуть утворюватися гази та інші продукти метаболізму. Для багатьох людей це звичайна частина травлення, але інтенсивність відчуттів відрізняється.
Якщо людина різко збільшує кількість інуліну, ФОС, бобових або продуктів із великою кількістю ферментованих вуглеводів, можливі:
- здуття живота;
- газоутворення;
- бурчання;
- відчуття переповнення;
- зміни частоти чи консистенції випорожнень.
Це не означає, що пребіотики «шкідливі» або що всі бактерії працюють неправильно. Реакція може залежати від кількості субстрату, швидкості змін і чутливості кишечника.
Особливо обережними слід бути людям із синдромом подразненого кишечника. Фруктани та деякі інші ферментовані вуглеводи належать до групи FODMAP і можуть посилювати симптоми у чутливих людей.
Наприклад, здуття після пшеничного хліба іноді пов’язане не з глютеном, а з фруктанами або іншими компонентами їжі. Це одна з причин, чому безглютенове харчування не варто самостійно використовувати як універсальне рішення всіх кишкових симптомів.
Пробіотики: живі мікроорганізми, користь яких потрібно довести
На відміну від пребіотиків, пробіотики за визначенням є живими. Це можуть бути бактерії або певні дріжджі, які вивчали в контрольованих дослідженнях.
Але живий мікроорганізм не стає пробіотиком лише тому, що він належить до знайомого роду бактерій або міститься в кисломолочному продукті.
Для науково коректного використання терміна мають значення ідентифікація мікроорганізму, його життєздатність, кількість, безпека та доказова база щодо конкретної користі.
Чому важливий не тільки вид бактерії, а й штам
Уявімо два пробіотичні продукти. На одному написано Lactobacillus, а на іншому вказано повну назву мікроорганізму з позначенням штаму.
Другий варіант містить значно більше інформації.
Пробіотичні мікроорганізми зазвичай ідентифікують за родом, видом і штамом. Наприклад, Lacticaseibacillus rhamnosus GG — назва, в якій GG позначає конкретний штам.
Два штами одного виду не обов’язково мають однакові властивості. Один може бути досліджений щодо певного стану, тоді як для іншого доказів може бути недостатньо.
Тому твердження «містить лактобактерії» не дозволяє автоматично перенести на продукт результати досліджень усіх інших лактобактерій.
Додаткову плутанину створює зміна наукової класифікації. У 2020 році великий рід Lactobacillus був реорганізований, тому деякі відомі штами можуть зустрічатися під старими та новими назвами.
Чи повинні пробіотики назавжди залишитися в кишечнику
Ні. Це популярне, але надто спрощене очікування.
Деякі пробіотичні штами можуть проходити через травний тракт тимчасово. Їхній потенційний ефект не обов’язково пов’язаний із постійним заселенням кишечника.
Живі мікроорганізми можуть взаємодіяти з іншими бактеріями, впливати на локальне середовище, виробляти певні речовини та взаємодіяти з клітинами організму.
Але конкретні механізми відрізняються між штамами. Саме тому не варто уявляти пробіотичну капсулу як просте «заселення корисними бактеріями» порожнього кишечника.
Кишкова мікробіота не є стерильним середовищем, яке потрібно заново наповнити мікроорганізмами. Навіть після антибіотикотерапії зміни мікробних спільнот значно складніші за схему «всі бактерії загинули — потрібно додати нові».
Для яких ситуацій пробіотики мають дослідницькі дані
Пробіотики вивчали при різних станах травної системи та деяких інших захворюваннях. Але результати не однакові для всіх продуктів і всіх пацієнтів.
Серед найбільш досліджуваних напрямів:
- профілактика певних випадків діареї, пов’язаної з антибіотиками;
- окремі форми гострої діареї;
- деякі симптоми синдрому подразненого кишечника;
- окремі спеціалізовані гастроентерологічні ситуації;
- інші стани, для яких досліджували конкретні штами.
За частиною цих напрямів результати досліджень залишаються суперечливими або мають обмежену впевненість. Рекомендації різних професійних організацій також можуть відрізнятися, оскільки враховують конкретні штами, якість доказів і баланс користі та ризиків.
Тому не існує універсального пробіотика, який однаково добре підходить для профілактики діареї, лікування закрепу, зменшення здуття та «зміцнення імунітету».
Якщо продукт позиціюють для конкретної медичної проблеми, важливо оцінювати дослідження саме його складу або відповідних штамів, а не загальну популярність слова «пробіотик».
Постбіотики: чому мікроорганізм не обов’язково має залишатися живим
Постбіотики — відносно нова й одна з найбільш неправильно зрозумілих категорій у популярному обговоренні мікробіому.
Їх іноді називають просто «продуктами життєдіяльності корисних бактерій». Але за консенсусним визначенням ISAPP 2021 року це некоректне спрощення.
Постбіотик — препарат неживих мікроорганізмів або їхніх компонентів, який забезпечує підтверджену користь здоров’ю.
Для такого препарату важливі мікробна основа, спосіб обробки, характеристики кінцевого продукту та дослідження його ефекту.
Що означає «інактивований мікроорганізм»
Інактивація означає, що мікроорганізми більше не є живими та не здатні розмножуватися. Водночас їхні клітинні структури або окремі компоненти можуть залишатися біологічно активними.
Наприклад, спеціально оброблені мікробні клітини можуть містити структури, які взаємодіють із клітинами організму.
Це не означає, що будь-яка загибла бактерія корисна. Щоб препарат відповідав визначенню постбіотика, його користь і безпеку потрібно обґрунтувати.
Спосіб інактивації теж може мати значення. Нагрівання, інші технологічні процеси та склад середовища здатні змінювати характеристики кінцевого продукту.
Чи є масляна кислота та інші бактеріальні метаболіти постбіотиками
У товстому кишечнику під час ферментації певних харчових компонентів мікроорганізми утворюють коротколанцюгові жирні кислоти. Найвідоміші серед них — ацетат, пропіонат і бутират.
Ці сполуки беруть участь у складних процесах взаємодії мікробіоти й організму. Наприклад, бутират може бути важливим джерелом енергії для клітин товстої кишки.
Але за консенсусним визначенням ISAPP окремо виділені та очищені бактеріальні метаболіти самі по собі не вважаються постбіотиками.
Це важливе розмежування. Продукт із бутиратом, органічними кислотами або іншими речовинами мікробного походження не можна автоматично називати постбіотиком лише через походження цих сполук.
Постбіотичний препарат має містити відповідну неживу мікробну основу або її компоненти, а його позитивний вплив повинен бути підтверджений.
Чим потенційно цікаві постбіотики
Оскільки постбіотики не потребують збереження живих мікроорганізмів, у певних технологічних умовах вони можуть мати переваги щодо стабільності, зберігання та стандартизації.
Водночас це не означає, що всі постбіотики однаково стійкі до будь-якої температури або не мають вимог до зберігання.
Так само відсутність живих мікроорганізмів не гарантує повної безпеки. Значення мають джерело препарату, його склад, технологія виробництва та особливості людини, яка його використовує.
Інтерес до постбіотиків зростає, але доказову базу потрібно оцінювати для кожного конкретного препарату та заявленого ефекту. Не можна переносити результати одного дослідження на всі продукти з позначкою postbiotic.
Чому йогурт, кефір і квашена капуста — не автоматично пробіотики
Це одна з найбільш несподіваних відмінностей для читача. У побуті кисломолочні та ферментовані продукти часто беззастережно називають пробіотиками.
Але «ферментований продукт», «продукт із живими культурами» та «пробіотичний продукт» — різні категорії.
Ферментація — процес, під час якого мікроорганізми та їхні ферменти змінюють компоненти продукту. Завдяки цьому формуються особливі смак, запах, консистенція та інші властивості їжі.
Для виробництва йогурту використовують молочнокислі культури. Кефір також утворюється за участю мікроорганізмів. Квашена капуста отримує характерний смак у процесі молочнокислого бродіння.
Але це ще не означає, що кожен мікроорганізм у цих продуктах має досліджений пробіотичний ефект.
Живі культури й доведений пробіотичний штам — не одне й те саме
На етикетці можуть бути зазначені живі молочнокислі культури, але без точного визначення штамів і клінічно підтверджених властивостей.
Такий продукт може залишатися цінною частиною харчування, але не обов’язково відповідатиме науковому визначенню пробіотика.
Наприклад, натуральний йогурт забезпечує білок та інші поживні компоненти. У певних випадках живі йогуртові культури можуть допомагати перетравлювати лактозу. Але це не означає, що будь-який йогурт лікує всі порушення кишкової мікробіоти.
Так само квашена капуста може містити живі мікроорганізми, якщо не проходила відповідної термічної обробки. Проте їхній видовий і штамовий склад часто не стандартизований так, як у спеціально дослідженому пробіотичному препараті.
Що змінює пастеризація
Ферментований продукт може пройти нагрівання після завершення бродіння. У такому випадку життєздатні мікроорганізми можуть бути інактивовані.
Наприклад, термічно оброблена квашена капуста або інший ферментований продукт не обов’язково міститиме живі культури на момент споживання.
Але й автоматично називати його постбіотиком неправильно. Для цього потрібні відповідний склад препарату та докази користі.
Ферментована їжа може мати харчову цінність незалежно від того, чи містить живі мікроорганізми. Її властивості не потрібно зводити лише до наявності бактерій.
Чи варто спеціально їсти більше ферментованих продуктів
Для багатьох людей натуральний йогурт, кефір або інші звичні ферментовані продукти можуть бути частиною різноманітного раціону.
Але враховувати слід не тільки мікробні культури. Наприклад, деякі ферментовані овочі містять багато солі, а солодкі йогурти можуть бути джерелом значної кількості доданого цукру.
Кефір і йогурт не підходять усім однаково через індивідуальну переносимість молочних продуктів. А ферментовані продукти з вираженою кислотністю можуть погіршувати самопочуття за певних захворювань травної системи.
Тому ферментація сама по собі не робить продукт обов’язковим або універсально корисним у будь-якій кількості.
А що таке синбіотики і чому це не просто два інгредієнти разом
На етикетках поруч із трьома основними термінами часто зустрічається ще один — синбіотики.
Синбіотик — суміш живих мікроорганізмів і субстратів, які вибірково використовуються мікроорганізмами та забезпечують користь здоров’ю.
На перший погляд здається, що достатньо змішати пробіотик із пребіотиком. Але наукове визначення синбіотика вимагає підтвердженого позитивного ефекту.
У консенсусі ISAPP виділяють комплементарні та синергічні синбіотики. У першому випадку поєднують компоненти, які самі відповідають вимогам до пробіотика та пребіотика. У другому оцінюють поєднання, де субстрат спеціально використовується доданими мікроорганізмами.
У практичному сенсі це означає, що напис «пробіотик + пребіотик» ще не доводить особливої ефективності комбінації.
До того ж додавання пребіотичних компонентів може впливати на переносимість. Наприклад, людина, яка добре переносить певний пробіотичний продукт, може відчути здуття від доданого інуліну.
Що реально можна отримати зі звичайного харчування
У повсякденному раціоні не потрібно намагатися розкласти кожну страву на три окремі категорії. Харчування значно складніше за схему «з’їсти пребіотик, потім пробіотик, потім постбіотик».
Наприклад, тарілка вівсянки з фруктами містить різні харчові волокна та інші поживні компоненти. Натуральний йогурт може забезпечувати білок і живі культури. Овочі, бобові та цільні зернові збільшують різноманітність субстратів, доступних кишковій мікробіоті.
Це не означає, що кожен із цих продуктів є стандартизованим пребіотичним або пробіотичним препаратом.
Але для загального здорового харчування така точна класифікація кожного інгредієнта й не є обов’язковою.
Раціон із достатньою кількістю рослинних продуктів допомагає отримувати різні види волокон, вітаміни, мінерали та інші речовини. Різноманітність джерел має практичніше значення, ніж постійний пошук одного продукту з найгучнішою «мікробіомною» репутацією.
Чому різні волокна краще за одне концентроване джерело
Припустімо, людина вирішила підтримати мікробіом і щодня додає велику кількість інуліну до напою. Одночасно вона майже не їсть овочів, бобових, фруктів і цільних зернових.
Такий підхід не рівнозначний різноманітному раціону. Інулін є лише одним типом субстрату. Інші харчові волокна можуть мати різні фізичні та метаболічні властивості.
Наприклад, вівсянка, квасоля, яблука й овочі відрізняються не лише кількістю клітковини. Вони містять різні поживні речовини та рослинні компоненти.
Тому достатня кількість клітковини протягом дня — це передусім питання структури раціону, а не необхідності щодня вживати одну спеціальну добавку.
Чи обов’язково прагнути максимальної різноманітності бактерій
У дослідженнях мікробіому часто оцінюють різноманітність мікроорганізмів. У певних ситуаціях вона пов’язана з особливостями харчування або станом здоров’я.
Проте більша кількість виявлених видів не є універсальною метою для кожної людини. Показники мікробіоти залежать від віку, харчування, фізіологічного стану та інших чинників.
Крім того, зв’язок між різноманітністю і здоров’ям у спостережному дослідженні ще не доводить, що механічне збільшення певного показника мікробіому автоматично поліпшить самопочуття.
Практичніше зосереджуватися на достатньому та переносимому харчуванні, а не на спробах отримати ідеальну цифру в аналізі мікробіоти.
Як зрозуміти, чи потрібна добавка, а не просто звичайна їжа
Питання «що краще — пребіотик, пробіотик чи постбіотик?» не має універсальної відповіді. Це різні категорії, які не завжди вирішують одну й ту саму проблему.
Перед вибором важливо уточнити мету. Людина хоче зробити звичайне харчування різноманітнішим? Має діарею на тлі антибіотикотерапії? Турбується через здуття? Чи шукає спосіб профілактики захворювань без конкретних симптомів?
У кожному випадку значення мають різні чинники.
| Ситуація | Що важливіше оцінити | Чого не варто очікувати |
|---|---|---|
| Звичайне бажання підтримати травлення | Загальний раціон, кількість клітковини, переносимість продуктів | Що добавка обов’язкова кожній здоровій людині |
| Діарея під час прийому антибіотиків | Причина симптомів, ризики, доказовість конкретного пробіотичного штаму | Що будь-який пробіотик гарантовано запобігає діареї |
| Часте здуття живота | Кількість ферментованих вуглеводів, інші продукти, медичні причини | Що більше інуліну завжди означає менше здуття |
| Синдром подразненого кишечника | Індивідуальні симптоми, рекомендації гастроентеролога, якість досліджень | Що один комплекс підходить для всіх форм синдрому |
| Інтерес до постбіотиків | Характеристики препарату та дослідження саме його складу | Що всі інактивовані бактерії мають однаковий ефект |
Якщо немає конкретної медичної проблеми, сам по собі інтерес до мікробіому не створює необхідності купувати пробіотики або постбіотики.
Для здорової людини різноманітне харчування залишається більш зрозумілою базовою стратегією, ніж постійна заміна одних добавок іншими.
Що варто прочитати на етикетці пробіотика
Два продукти можуть мати майже однакові рекламні обіцянки, але суттєво відрізнятися за складом, кількістю життєздатних мікроорганізмів і наявністю досліджень.
Визначити ефективність лише за етикеткою неможливо, але вона може допомогти відсіяти недостатньо інформативні варіанти.
- Подивіться на точну назву штаму. Бажано, щоб були вказані рід, вид і штам, а не лише загальні слова «лактобактерії» або «комплекс корисних бактерій».
- Перевірте кількість життєздатних мікроорганізмів. Для пробіотиків часто використовують колонієутворювальні одиниці — КУО, або CFU. Але більша цифра не означає автоматично кращого ефекту.
- Зверніть увагу, на який момент гарантована кількість. Значення під час виробництва може відрізнятися від кількості живих мікроорганізмів наприкінці терміну придатності.
- Прочитайте умови зберігання. Одні продукти потребують охолодження, інші розроблені для зберігання за кімнатної температури. Сам факт зберігання в холодильнику не доводить кращої якості.
- З’ясуйте, для чого саме досліджували склад. Докази щодо певного штаму при одному стані не означають користі при всіх інших проблемах.
Також варто оцінювати, чи досліджувався конкретний багатокомпонентний продукт. Якщо в капсулі є багато різних штамів, це ще не доводить, що їхнє поєднання ефективніше за окремий добре досліджений штам.
Чому 50 мільярдів бактерій не обов’язково краще за меншу кількість
Кількість КУО показує число життєздатних мікроорганізмів, які здатні утворювати колонії за відповідних умов підрахунку.
Але цей показник не вимірює безпосередньо клінічну користь. Ефект залежить від штаму, достатньої кількості, способу використання та стану, для якого проводили дослідження.
Тому продукт із великою загальною кількістю бактерій може мати слабшу доказову базу, ніж менш концентрований засіб із добре дослідженим складом.
Особливо обережно потрібно сприймати рекламу, яка називає кількість мільярдів головним аргументом якості, але не пояснює, які саме мікроорганізми містяться в продукті.
Чим відрізняється оцінювання постбіотичної добавки
Для постбіотиків показник КУО не відіграє такої ролі, як для пробіотиків, адже їхня основа — неживі мікроорганізми або їхні компоненти.
Важливішими стають інші запитання: з яких мікроорганізмів виготовлено препарат, яким способом їх інактивували, які компоненти містяться в кінцевому продукті та чи оцінювали його користь у людей.
Потрібно також враховувати, що комерційне використання терміна «постбіотик» не завжди повністю відповідає науковому визначенню.
Наприклад, очищений продукт ферментації, до якого не входить відповідна інактивована мікробна основа, не стає постбіотиком лише через те, що його отримали за участю бактерій.
Так само термічно оброблений ферментований напій не є автоматично стандартизованим постбіотичним препаратом.
Особливу обережність викликають загальні формулювання на кшталт «містить продукти життєдіяльності корисних бактерій», якщо немає зрозумілої інформації про склад і конкретні дослідження.
Новизна назви не означає вищої ефективності. Постбіотики є цікавим напрямом досліджень, але їхня практична цінність повинна оцінюватися для кожного окремого продукту.
Чи потрібно приймати пробіотики під час антибіотикотерапії
Це одне з найпоширеніших практичних запитань. Антибіотики можуть впливати не лише на мікроорганізми, проти яких спрямоване лікування, а й на інші представники кишкової мікробіоти.
У частини людей на тлі антибіотикотерапії виникає діарея. Деякі досліджені пробіотичні штами або комбінації можуть зменшувати ризик певних випадків антибіотикоасоційованої діареї.
Проте це не означає, що кожній людині разом з антибіотиком обов’язково потрібен пробіотик.
Користь залежить від конкретного штаму, складу продукту, індивідуального ризику, віку та інших обставин. Результати досліджень неоднорідні, а рекомендації професійних товариств щодо різних станів можуть відрізнятися.
До того ж діарея під час лікування не завжди є звичайним побічним ефектом. Іноді вона потребує окремої медичної оцінки, зокрема для виключення інфекції Clostridioides difficile.
Якщо на тлі антибіотиків виникають часті водянисті випорожнення, температура, виражений біль у животі, кров у випорожненнях або ознаки зневоднення, не варто намагатися вирішити проблему лише пробіотичною добавкою.
Також не потрібно самостійно припиняти призначене антибактеріальне лікування чи змінювати його схему через бажання «зберегти мікрофлору».
Кому потрібна особлива обережність із живими мікроорганізмами
Для більшості загалом здорових людей багато традиційно використовуваних пробіотичних штамів мають сприятливий профіль безпеки. Проте дані про безпеку окремих продуктів, особливо за тривалого використання, не завжди достатні.
Пробіотики містять живі мікроорганізми. За певних медичних обставин це має особливе значення.
Підвищеної уваги потребують:
- люди з вираженим ослабленням імунної системи;
- пацієнти з тяжкими захворюваннями, особливо під час стаціонарного лікування;
- люди з певними центральними венозними катетерами або іншими істотними чинниками інфекційного ризику;
- недоношені немовлята;
- пацієнти зі складними післяопераційними станами або серйозними ураженнями травної системи.
У вразливих групах описані рідкісні, але серйозні інфекційні ускладнення, пов’язані з пробіотичними мікроорганізмами.
Саме тому призначення живих мікробних препаратів таким пацієнтам повинно ґрунтуватися на індивідуальному оцінюванні користі й ризику.
Це не означає, що потрібно боятися кожного натурального йогурту. Звичайні харчові продукти та концентровані препарати з визначеними штамами не завжди мають однаковий профіль використання.
Але за тяжкого захворювання або імуносупресії навіть звичайні харчові обмеження можуть залежати від індивідуальних рекомендацій лікаря.
Людина відчуває здуття після їжі й вирішує «поліпшити мікробіом». Спочатку купує пробіотик, потім додає інулін, а згодом ще й постбіотичний комплекс.
Якщо симптоми не зникають, виникає спокуса збільшити кількість добавок або перейти на дорожчі продукти.
Проблема в тому, що здуття може бути пов’язане з різними причинами:
- складом і кількістю спожитої їжі;
- закрепом;
- чутливістю до певних ферментованих вуглеводів;
- синдромом подразненого кишечника;
- непереносимістю окремих продуктів;
- іншими захворюваннями травної системи.
Додавання інуліну при чутливості до фруктанів може навіть посилити газоутворення. Деякі пробіотичні добавки також тимчасово викликають зміни травлення.
Тому симптоми не варто автоматично пояснювати «нестачею хороших бактерій».
Значно корисніше оцінити тривалість скарг, зв’язок із конкретними продуктами, характер випорожнень та інші прояви. За потреби лікар може рекомендувати подальше обстеження або індивідуальний харчовий підхід.
П’ять тверджень про мікробіом, які потребують уточнення
«Чим більше пробіотичних бактерій, тим краще»
Кількість мікроорганізмів сама по собі не доводить ефективності. Для клінічної користі важливі конкретний штам, склад, життєздатність і результати досліджень.
Більше мільярдів на упаковці не означає автоматично більш вираженого позитивного ефекту.
«Усі ферментовані продукти містять пробіотики»
Частина ферментованих продуктів узагалі не містить живих мікроорганізмів після технологічної обробки. Інші можуть містити живі культури, але не мати доказів пробіотичного ефекту конкретних штамів.
При цьому ферментована їжа може бути цінною з інших причин, незалежно від відповідності визначенню пробіотика.
«Пребіотики підходять усім у будь-якій кількості»
Ферментовані вуглеводи можуть спричиняти газоутворення та здуття, особливо якщо їх кількість різко зростає.
При певних функціональних кишкових розладах великі порції інуліну або фруктанів можуть погіршувати самопочуття. Індивідуальна переносимість має значення.
«Постбіотики — це нові пробіотики, тільки ефективніші»
Постбіотики не є універсальною заміною пробіотиків. Вони мають інший склад і потенційні механізми дії.
Неможливо стверджувати, що вся категорія постбіотиків краща за всі пробіотики. Потрібно порівнювати конкретні препарати та конкретні показники здоров’я.
«Мікробіом можна відновити одним курсом добавок»
Мікробіота — динамічна система, на яку впливають харчування, ліки, захворювання та інші чинники. Її не можна звести до одного показника або списку бактерій, яких нібито потрібно «додати».
Зміни складу мікробіоти не завжди означають поліпшення самопочуття. А результати короткого курсу певного продукту не обов’язково залишаються незмінними після його завершення.
Чи потрібен аналіз мікробіому, щоб вибрати пробіотик
Комерційні дослідження мікробіоти можуть показувати певні характеристики мікроорганізмів у зразку випорожнень. Але інтерпретація таких результатів для конкретної людини залишається складною.
Зокрема, не існує одного універсального переліку «правильних бактерій», якого повинна досягти кожна здорова людина.
Крім того, склад мікроорганізмів у зразку калу не повністю відображає всі мікробні спільноти та процеси в різних відділах травного тракту.
Тому результати комерційного аналізу мікробіому не завжди дозволяють обґрунтовано обрати конкретний пробіотичний штам або встановити потребу в постбіотику.
Якщо людина має певні симптоми, зазвичай важливіше спочатку оцінити клінічну проблему, ніж шукати «ідеальний мікробіом» за узагальненими лабораторними рейтингами.
Спеціалізовані дослідження мікробіоти можуть бути корисними в науковій роботі та окремих медичних ситуаціях, але не повинні автоматично замінювати звичайну діагностику захворювань травної системи.
Як підтримувати кишківник без полювання на кожен новий «біотик»
Для людини без конкретного захворювання практичне завдання часто значно простіше за вибір складного комплексу мікроорганізмів.
Можна почати з оцінювання власного раціону, а не з купівлі добавок.
- Перевірте, скільки різної рослинної їжі ви споживаєте. Овочі, фрукти, ягоди, бобові, крупи, горіхи й насіння забезпечують різні харчові компоненти. Не потрібно обмежуватися одним продуктом, який називають особливо корисним для мікробіому.
- Збільшуйте клітковину поступово. Якщо раніше раціон містив мало рослинних волокон, різкий перехід до великої кількості бобових, висівок та інуліну може викликати дискомфорт. Краще поступово змінювати порції й оцінювати переносимість.
- Використовуйте звичайні ферментовані продукти за бажанням і переносимістю. Натуральний йогурт, кефір та інші продукти можуть урізноманітнювати меню. Але їх не потрібно сприймати як обов’язкові лікувальні засоби.
- Не обирайте добавку лише за гучною назвою. Якщо йдеться про конкретну медичну проблему, мають значення дослідження штаму або препарату, а не кількість рекламних обіцянок на упаковці.
- Не намагайтеся приглушити тривалі симптоми новими комплексами. При повторному болю, діареї, закрепах або вираженому здутті потрібна оцінка причин, а не нескінченна зміна пребіотиків і пробіотиків.
Такі кроки не гарантують ідеального стану мікробіому й не замінюють лікування захворювань. Але вони допомагають відокремити звичайну турботу про харчування від ситуацій, де потрібні конкретні медичні рішення.
Коли потрібен гастроентеролог, а не чергова добавка
Не кожне здуття або тимчасова зміна випорожнень означає серйозну проблему. Однак тривалі чи повторювані симптоми потребують уваги, особливо якщо вони змінюють повсякденне життя.
Звернутися до лікаря доцільно, якщо:
- діарея або закреп тривають довго чи регулярно повторюються;
- з’являється кров у випорожненнях;
- є незрозуміле зниження маси тіла;
- біль у животі стає сильним або стійким;
- симптоми порушують сон;
- є ознаки зневоднення, лихоманка або значне погіршення самопочуття;
- після антибіотикотерапії виникає виражена або тривала діарея;
- харчові обмеження стають настільки значними, що виникає ризик недостатнього надходження поживних речовин.
При сильному болю, значній кровотечі, тяжкому зневодненні чи інших ознаках невідкладного стану потрібна термінова медична допомога.
Мікробіом може бути пов’язаний із багатьма процесами в організмі, але не слід автоматично вважати його єдиною причиною всіх симптомів травлення.
Запитання, які часто виникають про пре-, про- та постбіотики
Що краще для кишечника: пребіотики чи пробіотики?
Це різні категорії, тому універсального переможця немає. Пребіотики є субстратами для вибіркового використання мікроорганізмами, а пробіотики — живими мікроорганізмами з підтвердженою користю. Для загального харчування важливий різноманітний раціон, а використання добавок залежить від конкретної ситуації.
Чи можна одночасно вживати пребіотики та пробіотики?
Такі поєднання існують, зокрема у формі синбіотиків. Але ефективність і переносимість залежать від складу та конкретної людини. Наявність обох категорій в одному продукті не гарантує посиленого ефекту.
Чи є кефір і натуральний йогурт справжніми пробіотиками?
Вони належать до ферментованих продуктів і можуть містити живі культури. Однак для наукового визначення пробіотика потрібні належна ідентифікація мікроорганізмів та підтвердження користі. Не кожен звичайний йогурт або кефір відповідає цим критеріям.
Чи залишаються пробіотики в кишечнику назавжди?
Не обов’язково. Багато досліджених мікроорганізмів можуть перебувати в кишечнику тимчасово. Їхні можливі ефекти не завжди пов’язані з постійним заселенням травного тракту.
Чи безпечні постбіотики, оскільки бактерії в них неживі?
Відсутність живих мікроорганізмів може мати певні технологічні та біологічні переваги. Проте безпека залежить від конкретного препарату, його складу, способу виробництва та особливостей людини. Вважати всі постбіотики безумовно безпечними неправильно.
Чи потрібно здоровій людині регулярно приймати пробіотичні добавки?
Немає універсальної рекомендації, за якою кожній здоровій людині необхідний щоденний пробіотик. Якщо немає конкретних показань, варто насамперед оцінити раціон, а можливу потребу в добавці обговорити з лікарем.
Три категорії — не три обов’язкові добавки
Пребіотики, пробіотики та постбіотики об’єднує інтерес до взаємодії мікроорганізмів і здоров’я людини. Але це не три послідовні ступені однієї системи, де постбіотик обов’язково є сучаснішим або ефективнішим за пробіотик.
Пребіотик впливає через вибіркове використання субстрату мікроорганізмами. Пробіотик містить живі мікроорганізми з доведеною користю. Постбіотик є препаратом неживої мікробної основи або її компонентів, для якого також потрібні докази ефективності.
У повсякденному житті немає необхідності шукати всі три категорії на полицях магазину. Різноманітні рослинні продукти, достатня кількість харчових волокон і звичайна їжа, яку людина добре переносить, залишаються розумною основою раціону.
А коли йдеться про конкретне захворювання або стійкі симптоми, важливішими за модну назву стають точний склад препарату, наукові докази, безпека й відповідність реальній медичній потребі. Саме це дозволяє відокремити корисний інструмент від чергової обіцянки «відновити мікрофлору» одним продуктом.
